Допомога родичам залежних у Полтаві в центрі ресоціалізації «Компас-Мед»

Залежність одного члена родини змінює життя всіх, хто поруч. Дружина, мати, батько чи дорослі діти роками живуть у тривозі, контролюють, рятують, приховують, і поступово їхнє власне життя теж починає обертатися навколо чужого вживання. У центрі «Компас-Мед» психологи працюють не лише з пацієнтами, а й з їхніми близькими: допомагають зрозуміти, що відбувається, як підтримати людину і не зруйнувати себе.

Що таке співзалежність

Співзалежність це стан, коли поведінка, настрій і рішення людини значною мірою визначаються залежністю близького. Вона не є діагнозом у медичних класифікаціях, але психологи використовують цей термін, щоб описати знайомий багатьом родинам сценарій. Людина намагається контролювати вживання іншого, бере на себе його відповідальність, забуває про власні потреби і відчуває провину, сором, гнів одночасно.

Співзалежність формується поступово і з найкращих намірів. Мати оплачує борги сина, щоб уберегти його від неприємностей. Дружина телефонує на роботу і каже, що чоловік захворів, коли він у запої. Ці дії здаються турботою, але на практиці дозволяють залежному не стикатися з наслідками вживання.

Ознаки співзалежності

• ваш настрій залежить від того, тверезий сьогодні близький чи ні;
• ви перевіряєте телефон, кишені, рахунки, стежите за ним;
• ви приховуєте проблему від знайомих, колег, інших родичів;
• ви оплачуєте борги, вирішуєте проблеми, які він створив під час вживання;
• ви вірите кожній обіцянці «більше ніколи» і щоразу розчаровуєтесь;
• ви відмовились від власних планів, друзів, захоплень;
• у вас безсоння, тривога, часті хвороби, відчуття виснаження;
• ви відчуваєте себе винним у тому, що близький вживає.

Якщо ви впізнали себе в кількох пунктах, це не означає, що з вами «щось не так». Це звичайна реакція на тривалий стрес поруч із людиною із залежністю. Але без допомоги цей стан рідко минає сам.

Як співзалежність впливає на лікування

Родина може стати найсильнішим ресурсом для одужання або, навпаки, ненавмисно підтримувати вживання. Коли близькі постійно рятують від наслідків, у залежного немає причин змінюватися. Коли родина живе в постійних конфліктах і контролі, людина після виписки повертається в те саме напружене середовище, і ризик зриву зростає.

Тому в центрі «Компас-Мед» робота з родиною є частиною реабілітаційної програми. Детальніше про те, як співзалежність ускладнює лікування, читайте у статті про співзалежність.

Як ми працюємо з родичами

Перша консультація

На першій зустрічі психолог розпитує про ситуацію в родині: хто вживає, що саме і як довго, які були спроби лікування, що вже пробували робити ви. Окремо говорять про ваш стан: сон, здоров'я, підтримку, яку ви маєте. Звернутися можна навіть тоді, коли близький ще не визнає проблему і не погоджується лікуватися.

Індивідуальна робота з психологом

На наступних зустрічах ви вчитеся відрізняти допомогу від рятування, будувати межі, говорити про свої почуття без звинувачень, повертати увагу до власного життя. Кількість і частоту зустрічей визначають разом із психологом.

Сімейні зустрічі під час лікування

Якщо ваш близький проходить лікування в центрі, психолог організовує спільні розмови. Їх мета: відновити довіру, домовитися про правила після повернення додому, підготувати план дій на випадок зриву.

Підготовка до розмови про лікування

Багато родин звертаються, коли залежний відмовляється від допомоги. Лікування в Україні добровільне, змусити дорослу людину неможливо. Але можна значно підвищити шанси на згоду: обрати правильний момент, говорити про факти, а не ярлики, запропонувати конкретний план. Психолог допоможе спланувати таку розмову і продумати, що робити, якщо людина відмовиться.

Типові пастки, у які потрапляють родичі

Роль рятівника

Родич постійно розв'язує проблеми залежного: дістає гроші, домовляється з кредиторами, забирає з поліції, лікує похмілля. Здається, що без цього станеться катастрофа. Але кожен такий «порятунок» відкладає момент, коли людина сама побачить масштаб проблеми.

Тотальний контроль

Перевірка телефону, підрахунок грошей, обшук кишень і кімнати забирають величезну кількість сил і рідко запобігають вживанню. Залежний учиться краще приховувати, а стосунки перетворюються на постійне протистояння.

Чергування надії та гніву

Після кожного зриву родич або кричить і погрожує, або знову вірить обіцянкам. Такі гойдалки виснажують і не дають залежному зрозумілих меж. Психолог допомагає виробити спокійну і послідовну позицію: що ви готові робити, а чого більше не робитимете.

Коли родичам потрібна допомога лікаря

Тривале життя поруч із залежністю може призвести до власних розладів: депресії, тривожного розладу, хронічного безсоння, психосоматичних симптомів. Якщо ви помічаєте, що вже місяцями погано спите, втратили інтерес до всього, постійно відчуваєте тривогу або думаєте, що не бачите виходу, зверніться до психіатра чи психотерапевта. Подбати про себе означає також зберегти сили, щоб допомагати близькому.

Що можна зробити вже зараз

• Перестаньте приховувати проблему від тих, кому довіряєте. Таємниця посилює ізоляцію.
• Не розмовляйте про лікування, коли людина під дією алкоголю чи наркотиків.
• Не беріть на себе наслідки вживання: борги, пояснення на роботі, ремонт розбитого.
• Не вірте обіцянкам, а дивіться на дії. Пропонуйте конкретне: консультацію, дату візиту.
• Поверніть у своє життя хоча б одну річ, яка належить тільки вам: прогулянку, зустріч із другом, заняття.
• Подбайте про безпеку. Якщо є загроза насильства, ваша безпека і безпека дітей важливіші за будь-які розмови.

Групи взаємодопомоги

Окрім роботи з психологом, багатьом родичам допомагають групи взаємодопомоги для близьких залежних, які працюють за принципами 12 кроків. На таких зустрічах люди з подібним досвідом діляться тим, що допомогло їм. Психолог центру може підказати, як знайти групу у Полтаві.

Діти в родині, де є залежність

Діти відчувають напругу навіть тоді, коли дорослі впевнені, що все приховали. Вони можуть брати провину на себе, ставати надто «зручними» або, навпаки, проблемними в поведінці. Дитині важливо почути простими словами, що тато чи мама хворіє, що вона в цьому не винна і що дорослі шукають допомогу. Не просіть дитину стежити за батьком чи матір'ю або зберігати секрети: це непосильна для неї відповідальність. Якщо ви не знаєте, як говорити з дитиною, обговоріть це з психологом.

Анонімність

Консультації для родичів конфіденційні. Ви можете звернутися, не повідомляючи свого прізвища, а інформація про вашу родину не передається третім особам.